Сьогодні наше з вами спільне свято - Міжнародний день волонтера. Так-так, спільне, адже за останні дев'ять років, мабуть, не було жодного українця, який так чи інакше не долучився б до благодійності і не побував у ролі волонтера.

Та й не тільки українця: поляки, американці, німці, британці та багато інших представників наших союзників приїздять в Україну в якості волонтерів, аби зробити свій внесок у нашу майбутню перемогу.

Одним із таких волонтерів і великих друзів нашого фонду є Маріуш Марковскі, президент польсько-українського благодійного фонду "Добрий Брат" Ми поговорили із Маріушем про те, чим він займався до вторгнення Росії в Україну в 2014 році, як заснував програму реабілітації українських військових в польському місті Осек, де бере сили (і кошти!) на всі свої добрі справи, та чому допомагає нам підтримувати вагітних жінок і немовлят.

***
1) До війни Росії проти України я займався бізнесом. Коли у 2014 році почалася перша стадія війни, всі навколо кинулися допомагати фронту. Я і моя фірма теж долучились, але скоро я зрозумів, що можу робити щось інше. Враховуючи те, що я - співвласник реабілітаційного центру в Польщі, я зрозумів, що можу допомагати пораненим військовим, яким потрібно повертатися до життя. Так я почав збирати групи українських солдат на реабілітацію до Польщі.

2) Взагалі реабілітаційний центр "Добрий брат" займається реабілітацією поляків на комерційній основі. Але з огляду на потреби в лікуванні українських військових, ми розробили спеціальну програму мануальної терапії та допоміжних процедур, для надання яких наш центр має багато спеціалізованого обладнання, і почали приймати 2-3 групи військових на рік на лікування.

Оскільки гроші на реабілітацію військових не виділяла нам ані польська, ані українська держави, то ці кошти надходили переважно від моїх друзів як із Польщі, так і з України, а також від діаспори українців у Польщі.

3) Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24.02.2022 всі мої польські друзі, моя польська родина кинулися допомагати збирати гуманітарну допомогу і возити її в Україну, щоб допомогти людям. Так в березні 2022 року ми організували приватний хаб у Львові, де я з моїми українськими та польськими друзями-волонтерами зустрічали гуманітарну допомогу на кордоні із Польщею, везли її до Львова, там фасували і далі розвозили та роздавали людям, які її потребували.

Крім того, стало набагато більше поранених солдатів і цивільних, і потреба в реабілітації зросла в рази в порівнянні із 2014 роком. Оскільки в Україні лікарні та реабілітаційні центри переповнені і в них часто не вистачає місць і можливостей для прийому поранених, цінність нашої допомоги в реабілітації військових в Польщі ще більше зросла.

4) Вже другий рік поспіль я і мої друзі-волонтери разом розвозимо гуманітарну допомогу по всій Україні. Напевно, найбільше мене вражає те, як люди на прифронтових територіях не реагують на обстріли, які лунають практично без зупинки. Наприклад, діти як грали в пісочниці, так і продовжують гратися… Дуже сумно від того, що люди звикають жити під час війни так, нібито це звичайне нормальне життя...

5) З України виїхало дуже багато людей, насамперед жінок із дітьми. Крім того, на жаль, на фронті гине безліч молоді. Тому я переконаний, що треба особливо підтримувати вагітних, які залишаються в Україні і приймають рішення народжувати своїх дітей тут. Ми намагаємося полегшити їм життя, щоб вони відчували плече підтримки.

6) Де я знаходжу кошти? У принципі, скрізь: у партнерів по бізнесу, наших українських друзів, у друзів у Польщі, у моєї польської родини. Крім того, ми співпрацюємо з американським і швейцарським фондами, які нам повірили і які теж нам дуже допомагають. А звідки я беру сили? Я завжди був доброзичливою людиною і мені подобається, коли я бачу, як люди посміхаються.

7) Що ще можу від себе сказати? Україна - це все ще дуже молода держава, і зараз вона воює з великим ворогом; це екзистенційна війна за право бути. І всі разом, українці та державні чиновники, повинні відставити убік суперечки і особисті інтереси, і не тільки ходити з простягнутою рукою, а й самі максимально вкластися в перемогу України. Повинні перевести економіку на воєнні рейки і зі свого боку максимально допомагати військовим, щоб виграти цю війну. Тільки так можлива перемога.

***
Від усього серця дякуємо Маріушу і всім волонтерам, які невтомно підтримують українців. Завдяки нашим спільним зусиллям ми можемо змінювати світ навколо нас і наближати перемогу!